Аспіранту

Обов’язки аспірантів

1. Академічна доброчесність

Для належного проведення та гарантування високої якості наукових досліджень аспіранти повинні дотримуватись принципів академічної доброчесності, етичних норм та стандартів поведінки, що визначені закладом вищої освіти та відповідають вимогам відповідної наукової галузі.

2. Індивідуальний план наукової роботи

Для належного проведення наукових досліджень аспіранти зобов’язані виконувати індивідуальний план наукової роботи та регулярно звітувати про його виконання на засіданнях кафедри, відділу, лабораторії або іншого підрозділу закладу вищої освіти (наукової установи), уповноваженого вченою радою для контролю за ходом досліджень.

3. Дисертація

Для успішного завершення наукових досліджень аспіранти повинні подати свої наукові здобутки у вигляді дисертації до спеціалізованої вченої ради.

До дисертації обов'язково додається перелік публікацій автора за темою роботи, а також інформація про апробацію результатів (із зазначенням назв конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів або шкіл, місця і дати їх проведення, а також форми участі). 

Важливо зазначити, що заклад вищої освіти (наукова установа) не має права покладати на аспіранта або докторанта обов’язки, які не пов’язані з виконанням відповідної освітньо-наукової (наукової) програми та підготовкою дисертації, монографії чи статей.

Права аспірантів

1. Доступ до наукової інформації

Аспіранти мають право на вільний доступ до всіх видів відкритої наукової інформації, що доступна в закладах вищої освіти, наукових установах, бібліотеках та державних архівах України, щоб забезпечити належне проведення наукових досліджень.

2. Наукове консультування

Для забезпечення належного проведення наукових досліджень аспіранти мають право на отримання методичного та змістовного наукового консультування від свого наукового керівника (консультанта). Вони також мають право на чіткий розподіл обов’язків між науковими керівниками, якщо вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) призначила двох керівників.

3. Умови для проведення наукових досліджень

Аспіранти мають право на безпечні та нешкідливі умови для проведення своїх наукових досліджень, а також на забезпечення відповідно обладнаного місця для наукової роботи, що сприятиме успішному проведенню наукових досліджень.

4. Академічна мобільність

Аспіранти мають право на академічну мобільність, що здійснюється згідно з Положенням про порядок реалізації права на академічну мобільність, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 року № 579.

Що таке академічна мобільність?

Академічна мобільність – це можливість учасників освітнього процесу (студентів, викладачів та ін.) навчатися, викладати, стажуватися чи проводити наукову діяльність в іншому закладі вищої освіти або науковій установі на території України чи поза її межами, відповідно до Закону України «Про вищу освіту».

Академічна мобільність поділяється на внутрішню, коли студент тимчасово переходить на навчання, стажування або наукову роботу в інший український заклад вищої освіти (наукову установу), та зовнішню, коли обраний студентом університет або наукова установа розташовані за кордоном.

Академічна мобільність також може бути ступеневою, коли студент навчається в іншому закладі вищої освіти для отримання освітнього ступеня (наприклад, бакалавра або магістра) та диплома про вищу освіту. Крім того, вона може бути кредитною, якщо студент, проходячи навчання, не здобуває освітній ступінь, а вивчає певні дисципліни (оцінені в кредитах ЄКТС) та/або набуває компетенцій чи інших результатів, які не оцінюються в кредитах ЄКТС, але можуть бути визнані закладом вищої освіти, де він навчається постійно.

5. Відпустка та трудова діяльність

Для забезпечення належного проведення наукових досліджень аспіранти мають право на академічну та соціальну відпустку відповідно до законодавства. Крім того, аспіранти можуть здійснювати трудову діяльність у позанавчальний час відповідно до чинного законодавства.

Аспіранти можуть брати участь у конкурсах на здобуття грантової підтримки для наукових досліджень та стипендій, які засновані на честь видатних діячів науки, освіти, культури, громадських діячів, а також ті, що створені Президентом України, Кабінетом Міністрів України, державними й недержавними органами, підприємствами, установами чи організаціями.

Навчання в аспірантурі та здобуття наукового ступеня вимагають від кандидатів написання і публікації наукових статей. Якими є законодавчі вимоги щодо їх кількості та як це впливає на кар'єрний розвиток?

Під час навчання в аспірантурі кандидати проводять дослідження та пишуть дисертацію, для захисту якої необхідно опублікувати статті в наукових журналах. Законодавство України містить вимоги щодо кількості, якості статей і журналів, в яких вони мають бути опубліковані. У цій статті ми проаналізуємо законодавчі вимоги до наукових публікацій в аспірантурі та їхній вплив на кар'єру вчених і науковців.

Законодавчі вимоги щодо наукових публікацій в аспірантурі

Постановою Кабінету Міністрів України №44 визначено, що майбутній доктор філософії повинен підготувати не менше трьох наукових публікацій, у яких має бути висвітлено наукові результати дисертації.

Наукові публікації для здобуття ступеня доктора філософії

1. Статті, опубліковані у наукових фахових виданнях України. На момент опублікування статті журнали мають бути включені до переліку наукових фахових видань України. У разі наявності співавторів, якщо їх кількість перевищує двох осіб, така стаття прирівнюється до 0,5 публікації. Винятком є публікації, проіндексовані у базах даних Scopus і Web of Science, крім публікацій у виданнях держави, визнаної державою-агресором.

2. Статті у Scopus і Web of Science. Статті у наукових періодичних виданнях, індексованих у базах даних Web of Science Core Collection та/або Scopus, за винятком видань, що належать державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором.

3. Патент на винахід. Не більше одного патенту на винахід, який успішно пройшов кваліфікаційну експертизу та безпосередньо пов'язаний із науковими результатами дисертації, вважається еквівалентним одній науковій публікації.

4. Одноосібні монографії. Одноосібні монографії, рекомендовані до друку вченими радами закладів та пройшли рецензування, за винятком монографій, виданих у росії. До одноосібних монографій прирівнюються одноосібні розділи в колективних монографіях за тих самих умов.

Стаття, опублікована у виданні, що входить до першого – третього квартилів (Q1-Q3) згідно з класифікацією SCImago Journal and Country Rank або Journal Citation Reports, або одноосібна монографія, яка відповідає цим критеріям, зараховується як дві наукові публікації. Важливо зазначити, що належність журналу до Q1-Q3 визначається за рейтингом того року, коли була опублікована стаття майбутнього доктора філософії. Якщо на момент утворення разової ради рейтинг за відповідний рік ще не опублікований, використовується останній опублікований рейтинг.

Стаття може бути зарахована за темою дисертації якщо отримані наукові результати обґрунтовані відповідно до мети та поставленого завдання статті, а також висновків. Крім того, однією з умов є публікація не більше ніж однієї статті в одному випуску наукового журналу.

Статті враховуються за темою дисертації тільки за наявності активного ідентифікатора DOI (Digital Object Identifier), за винятком тих, що містять інформацію, яка є державною таємницею, або яка призначена для службового користування.

Вплив наукових публікацій на кар’єру

Наукові публікації відіграють ключову роль у житті вчених і науковців, оскільки вони необхідні для здобуття наукових і вчених звань. Крім того, публікації слугують інструментом для поширення знань, обміну ідеями, розвитку науки та ведення наукових дискусій, а також впливають на кар’єру.

Як наукові публікації впливають на кар’єру?

1. Показник продуктивності.

Наукові публікації є важливим показником для вимірювання продуктивності, а також його авторитету, визнання та впливу у науковій спільноті.

2. Отримання грантів і показник результату роботи.

Наявність наукових публікацій у міжнародних базах даних, які є авторитетними та престижними в академічному світі збільшує шанси вчених та науковців на отримання грантів та інших видів фінансування. Окрім того, після отримання гранту та проведення досліджень грантодавці часто вимагають опублікувати результати дослідження та проведеної роботи у вигляді наукової роботи, наприклад у таких базах як Scopus і Web of Science.

3. Кар’єрні можливості.

Публікації мають велике значення для кар'єрного росту в академічному середовищі. Вони часто є ключовим чинником при призначенні на посади, отриманні грантів і стипендій, а також при розгляді кандидатур на академічні нагороди. Значна кількість якісних публікацій може бути переконливим аргументом для підвищення на посаді або отримання позиції в престижному університеті чи науковому інституті.

4. Проходження атестації.

Більшість установ при укладенні трудового договору з вченим передбачають обов'язкову щорічну публікацію наукових досліджень як умову для проходження атестації та продовження роботи. Крім того, наукові публікації вчених впливають не лише на їхню особисту кар'єру, але й на репутацію та рейтинг установи, в якій вони працюють.

5. Підвищення репутації.

Публікація у престижних наукових журналах дає науковцям можливість продемонструвати свої знання та навички. Після проведення якісного наукового дослідження та написання ґрунтовної роботи з науковою новизною і практичним значенням для розвитку науки, автор публікує її у науковому журналі. Це сприяє підвищенню репутації науковця, його впізнаваності та визнання серед колег.

Щоб покращити свої кар'єрні перспективи, рекомендується починати публікувати наукові дослідження вже на ранніх етапах, наприклад, під час навчання в університеті. Обирайте рейтингові наукові журнали, що індексуються в міжнародних базах даних і визнані у науковій спільноті. Чим раніше ви почнете брати участь у конференціях і надсилати матеріал до наукових видань, тим більше шансів на стрімкий розвиток вашої кар'єри в науці.

Підготовка до захисту дисертації в аспірантурі Захист дисертації є ключовим моментом в процесі навчання в аспірантурі. Саме на цьому етапі молоді вчені систематизують результати своєї науково-дослідної діяльності. Втім, до моменту захисту дисертації та отримання довгоочікуваного наукового ступеня доктор філософії (кандидат наук), аспірант має зробити декілька важливих кроків. Які саме? Далі ми детальніше розглянемо кожен з них.

Захист презентацій в аспірантурі: ключові етапи

Підготовка до захисту дисертації – доволі тривалий процес, який вимагає максимум уваги до кожного етапу.

1. Завершення написання

Перед початком узгодження всіх організаційних процесів, необхідно закінчити наукове дослідження та грамотно систематизувати його результати. Перевірте наявність усіх розділів та підрозділів роботи відповідно до затвердженого плану.

Також слід звернути увагу на формування списку джерел, використаних при підготовці дисертації. Якщо під час написання наукової роботи ви використовуєте інформацію з праць інших вчених без належних посилань у списку використаних джерел, це вважається плагіатом і порушенням академічної доброчесності. Щоб уникнути цієї проблеми, варто відразу додавати нові джерела та зазначати, до якої частини тексту вони належать.

2. Перевірка оформлення

Варто зазначити, що правильне оформлення дисертації має значний вплив на оцінювання роботи та її фінальний бал. Оскільки всі вимоги до наукової роботи аспірант отримує ще до початку її написання, слід одразу їх дотримуватись. Це не лише полегшить процес підготовки дисертації, але й дозволить уникнути зайвих виправлень на фінальних етапах. Саме тому, не можна нехтувати перевіркою форматування документа, оформленням графічного матеріалу, списку використаних джерел і додатків.

3. Рецензування

Після того, як ви провели самостійну перевірку роботи, науковий керівник займається її рецензуванням. Його задача полягає у перевірці цілісності дисертації та, за потреби, внести правки та надати рекомендації. На цьому етапі варто уважно дослухатись до побажань та зауважень наукового керівника і виправити всі недоліки одразу, адже його мета – допомогти вам.

4. Затвердження дисертації

На цьому етапі здобувач має направити свою роботу на розгляд до Спеціалізованої вченої ради. Члени СВР ознайомлюються зі змістом дисертації та займаються її рецензуванням. Після цього відбувається засідання ради, де обговорюється якість написання роботи та її відповідність усім вимогам.

5. Підготовка супровідних матеріалів для виступу

Для кращого сприйняття інформації авдиторією, необхідно подбати про візуалізацію. Простими словами, це – створення презентації, яка структурує необхідні матеріали та розставить ключові акценти. Також вона допоможе структурувати виступ та уникнути конфузів під час захисту.

Втім, потрібно враховувати, що презентація повинна бути читабельною. Є кілька рекомендацій, яких варто дотримуватись. По-перше, не перенавантажуйте слайди текстом. Виокремлювати треба виключно найважливішу інформацію, яка узагальнює сказане. По-друге, наповнення презентації не має дублювати вашу доповідь. По-третє, не забувайте про візуальну складову. Під час створення слайдів важливо правильно поєднувати кольори. Не використовуйте занадто яскраві відтінки, які ускладнюють сприйняття тексту. Також для урізноманітнення наповнення варто додати графічні елементи (графіки, таблиці, діаграми, ілюстрації тощо).

6. Репетиція

Дієвим способом закріпити матеріал доповіді та довести структуру виступу до ідеалу є репетиція. Проаналізуйте своє дослідження та сформулюйте запитання, які можуть виникнути у комісії та опонентів. Після цього — підготуйте відповіді на них. Цей нехитрий крок допоможе вам почуватися більш впевнено на захисті та бути готовими до уточнювальних запитань.

Підготуйте план доповіді та проведіть репетицію перед дзеркалом, друзями або родиною. Це допоможе зменшити стрес від публічних виступів. Репетиція дозволить вкластися у відведений час доповіді (15-20 хвилин) та за потреби скоротити або розширити її зміст.

7. Попередній захист

Передзахист вважається так-званою репетицією основного захисту. Однак не варто нівелювати його важливість. Це – чудова можливість для здобувачів перевірити свій рівень підготовки та попрактикуватись у комунікації з членами комісії. Окрім цього, під час попереднього захисту вони можуть отримати зауваги та рекомендації щодо покращення змісту роботи.

За структурою він максимально наближений до справжнього. Умовно можна виділити кілька основних етапів: доповідь дисертанта, відповідь на запитання від комісії стосовно змісту роботи, коментарі рецензентів, відповідь на їхні запитання та затвердження висновків.

8. Відповідь опонентам

Опонент – це науковець, який призначається для оцінки дисертації здобувача. Його завдання – провести детальний аналіз, виявити сильні та слабкі сторони роботи. Під час захисту він ставить запитання, озвучує зауваги та пропозиції. Знайти їх можна у відгуках до роботи, та заздалегідь підготувати на них відповіді.

9. Захист

Останній і найвідповідальніший етап – захист дисертації. Важливо заздалегідь узгодити всі організаційні моменти, аби максимально сконцентруватись на матеріалі доповіді. Також вище ми вже писали про важливість підготовки орієнтовних запитань комісії та відповідей на них. Про це варто пам’ятати, аби почувати себе більш впевнено перед комісією.

Приділіть увагу зовнішньому вигляду. Важливо, щоб ваш одяг відповідав офіційному стилю. Віддавайте перевагу класичним костюмам або сукням неяскравих кольорів, та уникайте надмірної кількості аксесуарів.

Крім вищезгаданих етапів, які потрібно пройти перед безпосереднім захистом дисертації, є аспекти, на які варто звернути увагу заздалегідь. Мова йде про наявність публікацій в наукових журналах. Їх має бути щонайменше три, аби здобувач успішно захистив дисертацію на звання доктора філософії (кандидата наук). Дізнатись детальніше про те, де потрібно публікувати свої доробки для здобуття звання доктора філософії (кандидата наук), ви можете в нашій статті про роль наукових публікацій в аспірантурі.