Станіслав Герман Лем народився у 1921 році у Львові, який в той час входив до складу Польської Республіки. Офіційно прийнята дата народження письменника – 12 вересня. Однак, як подає у своїй книзі Войчех Орлінський «Лем. Життя не з цієї землі», сам Лем в одному зі своїх листів згадував, що насправді він народився 13 вересня, однак його батьки нібито не бажали вписувати у документи "нещасливе число". 

Дитинство та молодість Станіслава пройшли у Львові. Тут письменник прожив аж до 1946 року, коли родина змушена була переїхати до Кракова. Народився та жив Станіслав Лем у квартирі на третьому поверсі будинку №4 на вул. Браєровській (сьогодні – вул. Богдана Лепкого). 

"На четвертому році життя я навчився писати, хоча й не мав якихось особливих новин для письмового повідомлення. Перший лист, якого я написав до батька зі Сколе, куди поїхав із мамою, був лаконічний і повідомляв про самостійне випорожнення у справжньому сільському кльозеті з діркою у дошці. Але я не повідомив, що водночас упустив до тієї дірки всі ключі нашого господаря-доктора... ", - з іронією згадує ті часи Станіслав Лем.

У Львові Лем закінчив гімназію ім. Кароля Шайнохи (сьогодні – ліцей №8 Львівської міської ради) та розпочав навчання у медичному інституті Львівського університету (сьогодні – ЛНУ ім. І. Франка), яке не закінчив через Другу світову війну. Свої дитячі роки та час проведений у Львові письменник описує в автобіографічному творі «Високий замок». Українською книга вийшла у 2016 році у видавництві «Навчальна книга – Богдан».

Станіслав був єдиним сином Самуеля Лема, львівського лікаря, та Сабіни Вольнер. Згадуючи своє дитинство у «Високому замку», Лем називає себе «чудовиськом» і пояснює, що постійно тероризував оточення. «Їсти я погоджувався тільки за умови, що батько стояв на столі й то відкривав, то закривав парасолю. Ще хіба дозволяв годувати себе під столом», – пише Лем. Хоча батьки, а особливо Самуель Лем, виконували всі забаганки сина, юний Станіслав багато часу проводив на самоті.

Станіслав Лем походив з асимільованої єврейської родини. Ще його батько – Самуель прибрав зі свого прізвища літеру h (латиницею прізвище Лем можна записати у двох варіантах – Lehm або Lem, але їхня вимова при цьому не змінюється – прим. авт.) і перетворив Lehm на Lem, щоб прізвище виглядало більш «польським». Вибір імені для сина також повинен був засвідчувати «польськість» родини Лемів. Однак, зміна прізвища не вберегла ані Станіслава, ані його батьків, ані інших родичів від антисемітської політики Третього Рейху на окупованих територіях. ІІ Світову війну та Голокост вдалось пережити лише самому письменнику та його батькам, які у 1942 році втекли з львівського гетто.

За освітою Станіслав Лем був лікарем – спочатку навчався у Львівському, а після війни, у Ягеллонському університетах. Навчання Станіслав полишив вже перед самими випускними іспитами, щоб уникнути призову на службу. За все своє життя письменник лише раз виконував функції лікаря – влітку 1948 року прийняв 28 пологів.

Станіслав Лем був справжнім ласуном, а любов до солодощів супроводжувала його з дитинства до старості і стала причиною цукрового діабету, на який страждав письменник.

«Це людина, яка може їсти неймовірну кількість солодкого, при цьому постійно худнучи. У його житті був відомий період, коли дружина посадила його на дуже сувору дієту. Він майже нічого не їв: тости на сніданок, чорна кава, якийсь шматок вареного м’яса. Але постійно набирав вагу. Всі дивувалися, як це можливо. Виявилося, що у Лема в гаражі був запас халви. Вибирався, коли ніхто не дивився, і з’їдав кіло-півтора цієї халви на день», – згадує свого товариша в інтервʼю для Польського радіо польський прозаїк та драматург Александр Сцибор-Рильський.

Як виявилось згодом, схованка з халвою не була єдиною. Вже у 1980-х роках у квартирі в Кракові, в якій декілька років до цього проживав Лем з дружиною, відсунули шафи з книжками, а з-за них висипалось безліч обгорток від цукерок. Туди їх ховав письменник, коли перебував на дієті.

«Коли [Лем] у старості захворів на діабет, він казав, що акт самогубства, який передбачав би закриття себе у кімнаті з п’яти кілограмовою банкою турецької халви, був би не такою вже й поганою ідеєю», – згадував син Лема Томаш.

Попри захоплення високими технологіями, Лем не користувався комп’ютером, а всі свої роботи, яких, між іншим, близько 200, написав на друкарській машинці. Машинка супроводжувала письменника всюди і від 4 ранку можна було почути ритмічний стукіт, що долинав з його кімнати – Станіслав Лем звик рано вставати і одразу сідати за роботу. Свою першу друкарську машинку Лем отримав у подарунок від батька ще перед ІІ Світовою.

Крім солодкого Станіслав Лем також любив собак. Домашні улюбленці супроводжували письменника протягом всього життя. В одному з листів до Александра Сцибор-Рильського Лем згадує про ельзаську вівчарку, на ім’я Бартек. «42 кг живої ваги, чудовисько розміром з теля, має рік та 2 місяці, але таке дурне, хай Бог милує! Кожного зустрічного облизує, всіх любить, гавкає з ранку до ночі», – пише у 1976 році Лем. Автор тексту Анастасія Верховецька

У своїх книгах про космос та роботів Станіславу Лему вдалось передбачити появу багатьох речей, які сьогодні є для нас звичними. Хоча сам автор про себе говорив, що він ніколи не сідає на письмо з наміром передбачити якою буде доля людства. «Але, здається, мої необачно висловлюванні різноманітні гіпотези та ідеї здійснюються. Але чому? Я поняття не маю», – говорив в інтервʼю для Польського радіо письменник.

А ще творчість Лема суттєво вплинула на творців легендарної серії мультфільмів та однієї із найпопулярніших відеоігор.

Що ж такого передбачив Станіслав Лем? Розповідаємо про найнеймовірніші передбачення, а також згадуємо його висловлювання на актуальні теми, зокрема про біотехнологію і трансгуманізм.

Смартфони

У цій-таки книзі Лем описує те, що нагадує ранню версію смартфона: маленькі переносні пристрої із постійним доступом до тріонової бібліотеки. Цей уривок з «Магелланової хмари» також звучить як розповідь про наш час:

Сьогодні, користуючись цією невидимою мережею, що охоплює світ, ми зовсім не думаємо про її гігантські масштаби і чіткість роботи. Як часто кожен із нас у своєму робочому кабінеті в Австралії, в обсерваторії на Місяці чи в літаку діставав кишеньковий приймач, викликав Центральну Тріонову Бібліотеку, замовляв потрібний йому твір і через секунду бачив його на екрані свого кольорового об'ємного телевізора.

Ця розповідь доволі точно могла би описувати наше нинішнє життя, коли багато авіаліній надають доступ до безкоштовного Wi-Fi в літаку. Важливо нагадати, що Лем писав ці рядки у час, коли середньостатистичний комп'ютер був таких розмірів, що потребував гігантської зали. Про створення всесвітньої мережі почали замислюватися в кінці 60-х, а до її реалізації перейшли лише у 80-ті роки.

3D-друк

В «Магеллановій хмарі» Лем також згадав цікаву модель виробництва, яка нагадує нинішню технологію друку 3D. Цікаво, що і логіка процесу, про який говорить Лем, не застаріла.

Врешті, тріон може містити записи «конструкторських розробок» або «взірців продукції». Автомат, з'єднаний з тріоном через радіо, виготовить потрібний абонентові виріб і в такий спосіб зможе задовольнити найвигадливіші збажання фантазерів, яким захотілося мати меблі старовинних стилів чи оригінальний одяг. (...) Якби роль тріонів зводилася тільки до витіснення застарілої форми накопичення знань, до того, аби кожен, хто хоче, міг користуватися всіма скарбами світової культури, врешті, до спрощення системи розподілу споживацьких благ, то й ця роль була б дуже важлива.

Що ж, 3D-принтери у наш час уже доступні в деяких крамницях. Що ж до «взірців продукції», то сьогодні ними є файли формату AMF (Additive Manufacturing File), в яких можна зберегти колір і матеріали об'єктів для друку в 3D.

Електронний пил...

Зиґмунт Мілошевський: «Мусить бути труп. І багато всього іншого...»

Детективна трилогія про прокурора Шацького стала бестселером у Польщі. Дві перші книжки («Терапія злочину» і «Зерно правди») отримали «Відзнаку великого калібру». Твори перекладено тринадцятьма мовами, у тому числі й українською.

В «Кіберіаді» є й інші інноваційні, часом доволі дивні ідеї. Наприклад, «розумний пил» — мікроскопічні комп'ютери, здатні до самоорганізації, розмірами не більші за піщану крупинку, які працюють як єдина система. Ідея розумного пилу цілком відповідає останнім досягненням нанотехнології.

...і електронний бард

Ще одна смілива і дотепна ідея з «Кіберіади» — це електронний бард, комп'ютерний пристрій, який вміє писати вірші. Судячи зі всього, великий винахід робота-інженера Трурля частково матеріалізувався у вигляді експериментальних програм для написання віршів, яких зараз повно в інтернеті. А щоби побачити справжнього електронного барда, придуманого за проектом Лема, обов'язково відвідайте Центр Науки «Коперник» у Варшаві: там ви побачите акторів-роботів, які грають у спектаклях за оповіданнями Лема та інших авторів.

Якщо ж ви хочете винайти робота-поета самостійно, скористайтесь секретним рецептом Станіслава Лема: переконайтесь, що ви «послабили логічні контури й посилили емоційні», і не забудьте «посилити семантику і змайструвати приставку волі». Вставте «філософський заглушник», «повну семантичну розгортку» і «підключіть генератор рим», викиньте «всі логічні контури» і замініть їх на «ксебейні егоцентризатори зі зчепленням типу “Нарцис”». Як бачите, все дуже просто!

Лем зображав цю технологію як багатошарову: людина, котра покидає віртуальну реальність, не обов'язково повинна знову повернутися в «реальну». Радше за її допомогою можна переключатися між різними системами, не маючи певності, чи перебуваєш у «фантоматичній реальності» чи в реальному світі. Зрозуміло, це призвело би до розмиття між правдою і вигадкою, і Лем вбачав у цьому потенційну небезпеку:

(...) неможливість відрізнити фантоматичний спектакль від дійсності призвела б до непоправних наслідків. Може дійти до здійснення вбивства, після якого вбивця, виправдовуючись, стверджуватиме, що він був глибоко переконаний, буцімто це лиш «фантоматичний спектакль». Крім того, багато людей настільки заплутаються у справжніх і фіктивних життєвих ситуаціях, які годі відрізнити одну від одної, в суб'єктивно єдиному світі реальних речей і привидів, що не зможуть знайти вихід із цього лабіринту.

Матриця, або Велика Симуляція

Історія як будинок із привидами: що нового польська література жахів може нам розповісти про минуле?

Писати про важкі сторінки історії ХХ століття в стилістиці популярної літератури жахів — чи не надмірність? Чи не несмак — описувати боротьбу партизанського підпілля в дусі кривавого слешера?

У своєму аналізі фантоматики Лем наблизився до концепту ідеальної симуляції, відомої нам із фільму «Матриця» або із нещодавнього серіалу «Світ Дикого Заходу».

Похмурий образ великої симуляції Лем зобразив у романі «Футурологічний конгрес» (1971). Він пов'язаний з концептом «цереброматики», тобто безпосереднього впливу на мозок за допомогою хімічних субстанцій. В 2013 році ізраїльский режисер Арі Фольман зняв за романом фільм «Конгрес».

Постправда

Лема цікавив філософський аспект стрімкого розвитку технологій. Письменник наблизився до розуміння того, як циркулює інформація в сучасному світі. Сьогодні видно, що письменник передбачив багато феноменів сучасних ЗМІ, пов'язаних з концептом постправди. В романі «Глас Господа» (1968) Лем писав:

"Заборонені думки можуть обертатися в голові потайки, та що накажете робити, якщо значущий факт тоне в повені фальсифікатів, а голос істини — в оглушливому гамі і, хоча звучить він вільно, почути його неможливо? Розвиток інформаційної техніки призвів лиш до того, що найліпше чутно найверескливіший голос, хоч навіть і найбрехливіший".

Езра Ґлінтер із LA Review of Books пише:

"Коли Лем писав ці рядки, не було ні Facebook, ні всього цього потопу «фейкових» новин, та їх поява його би не здивувала".

Трансгуманізм...

Якщо Лем міг передбачити світ постправди, то чому він не міг передбачити появу трансгуманізму? Зрозуміло, письменник не вживав цього слова, однак наблизився до цієї ідеї в короткій п'єсі «Чи існуєте ви, містере Джонсе?» (1955). У творі, який ліг в основу фільму Анджея Вайди  «Листковий пиріг», Лем роздумував (тоді лише гіпотетично) про правовий статус людини, чиє тіло й органи (в тому числі мозок) в результат багаточисленних операцій практично повністю складається із протезів. Компанія, яка фінансувала лікування, подає на нього в суд, оскільки вважає його своєю власністю. П'єса заторкує питання, які стають актуальними тільки сьогодні, і досліджує явища, котрі отримали назви лиш недавно: наприклад, трансгуманізм...

...і біотехнології

Лем завжди здавав собі справу, що нові технології мають свій темний бік. Уже в 60-их роках він вважав, що завоювання технологіями людського тіла — лише справа часу.

В «Подорожі двадцать першій» із «Зоряних щоденників Ійона Тихого» головний герой приземляється на планеті Дихтонії. Мешканці цієї планети досягли такого поступу в науці, що здатні змінювати своє тіло на будь-який спосіб і скільки завгодно. Ерза Ґлінтер пояснює:

Спочатку цю технологію використовують за призначенням: щоб досягнути ідеалу здоров'я, гармонії, духовної і фізичної краси. Та згодом жінки починають зловживати «шкірною біобіжутерією (вуха сердечком, перлові нігті)», з'являються «юнаки із бородами ззаду», котрі «хизуються гребінцями на голові, щелепами із подвійним рядом зубів і под.». Невдовзі мешканці Дихтонії цілком відмовилися від гуманоїдної форми, що призвело до спроб запровадити реформи і стандартизацію, а далі — до репресій, бунту і соціальної кризи. З історії випливає, що необмежений вибір може стати важким тягарем. Автор тексту Міколай Ґлінський   

Це шестикнижжя об'єднує ключові твори письменника, які розкривають широту його мислення, блискучий гумор і філософську глибину думок. Хочемо звернути увагу на чудові особливості добірки:

• якісний український переклад, який зберігає тонкощі авторського стилю;

• естетичне оформлення видань зі стильними обкладинками;

• наявність передмов і післямов, які допомагають глибше зрозуміти контекст.

Багатогранні книги Лема — справжній скарб для шанувальників інтелектуальної фантастики, філософії та літератури, яка є не просто класичною, а й впевнено вважається словом майбутнього. Кожен твір цієї серії — ніби запрошення до роздумів, дискусій і відкриттів. А ще на вас чекають вибрані наукові та літературознавчі статті, у яких автор висловлювався на теми, що особливо цікавили його. Вони відтворюють внутрішній світ письменника, життя якого так чи інакше пов’язане з Україною, адже автор народився у місті Лева.

Виставку підготувала:

зав. відділом інформаційних технологій та комп'ютерного забезпечення Бібліотеки Рассказова В. А.