НЕВІДОМИЙ МАТЕМАТИК ЛЬЮЇС КЕРРОЛ
Цікаво, що Чарльз Латвідж Доджсон прославився на весь світ завдяки своїм казкам, а не своїм науковим працям. А між тим, письменництво було для нього всього лише хобі. Людина, яка увійшла в історію під ім'ям Льюїс Керрол, була також логіком, філософом, дияконом і фотографом. Але більшу частину часу він присвячував математиці і з 1855-1881 роки був професором Оксфордського університету.
Ще в дитинстві Чарльз виявляв інтерес до формул і задачок, розв'язання яких було для хлопчика захопливою грою. Саме математика відкрила юному Доджсону дорогу у «велике» життя: хлопчика зарахували до престижного коледжу Оксфордського університету. Навчався не дуже добре, але завдяки видатним математичним здібностям після отримання ступеня бакалавра виграв конкурс на читання математичних лекцій у Крайст-Черч. Він читав ці лекції протягом наступних 26 років. Вони давали непоганий заробіток, хоча й були йому нудні. За статутом коледжу він прийняв духовний сан, але не священика, а тільки диякона, що давало йому право читати проповіді без роботи на парафії.
Багато часу Чарльз приділяв дослідницькій роботі з математики. Він займався евклідовою геометрією, лінійною та матричною алгеброю, математичним аналізом, теорією ймовірностей, математичною логікою та цікавою математикою (іграми та головоломками; шанувальником і популяризатором творчості Керрола в літературі та цікавій математиці був Мартін Гарднер). Зокрема, він розробив один із методів обчислення визначників (конденсація Доджсона). Багато досягнень Чарльза в галузі математичної логіки набагато випередили свій час. Він розробив графічний метод розв'язання логічних задач - зручніший за горезвісний спосіб Ейлера або Венна. З мистецтвом порівнювали здатність Доджсона розв'язувати так звані сорити (сорит грецькою - «купа») - логічні задачі, представлені ланцюжком силогізмів, у яких висновок одного силогізму слугує посилкою іншого.
Льюїс Керрол залишив після себе не тільки казкові історії, а й серйозні математичні праці. Він писав великі книжки та невеликі брошури, а також часто публікував статті в різних журналах.
Ми розглянемо лише найвідоміші та найбільші роботи Льюїса Керрола.
У 1858 році він написав «Алгебраїчний розбір V книги Евкліда». Головною працею давньогрецького математика Евкліда був твір «Початок», що складається з 13 книг. Його п'ята книга, яку і розглядав Льюїс Керролл у своїй роботі, була присвячена загальній теорії пропорцій.
1867 року світ побачила книга «Елементарне керівництво з теорії детермінантів» - елементарний трактат про детермінанти з їхнім застосуванням для лінійних і алгебраїчних рівнянь.
1879 року Льюїс Керрол закінчив математичну працю, присвячену давньогрецькому математику: «Евклід і його сучасні суперники». У книзі Керрол захищав підхід давньогрецького математика Евкліда до викладання геометрії. Попри те, що це наукова праця, оповідь ведеться у формі химерних діалогів між математиком на ім'я Мінос і «адвокатом диявола» професором Ніхто, який втілює в собі «сучасних суперників Евкліда».
Цитата з передмови до цієї книги нанесена на перший логотип «Вікіпедії»
Використана цитата повністю (сірим - частини, які не видно на логотипі, чорним - ті, що видно):
In one respect this book is an experiment, and may chance to prove a failure: I mean that I have not thought it necessary to maintain throughout the gravity of style which scientific writers usually affect, and which has somehow come to be regarded as an ‘inseparable accident’ of scientific teaching. I never could quite see the reasonableness of this immemorial law: subjects there are, no doubt, which are in their essence too serious to admit of any lightness of treatment – but I cannot recognise Geometry as one of them. Nevertheless it will, I trust, be found that I have permitted myself a glimpse of the comic side of things only at fitting seasons, when the tired reader might well crave a moment’s breathing-space, and not on any occasion where it could endanger the continuity of the line of argument.
Того ж року Керрол видав «Дублети, словесні загадки» - книгу, на сторінках якої описав нову гру зі словами.
У 1888 році письменник видав «Математичні курйози» (частина I), а за п'ять років, у 1893 році, - другу частину під назвою «Опівнічні задачі». До збірки «Опівнічні задачі» увійшли 72 задачі з тригонометрії, алгебри та планіметрії. Ці задачі Льюїс Керрол придумував ночами, коли його мучило безсоння, і сам же їх розв'язував у темряві. Але «Опівнічні задачі», за словами письменника, не засіб від безсоння, а спосіб позбутися нав'язливих думок, які часто долають вільні від занять уми.
У 1890 році Керрол видав брошуру «Круглий більярд», у якій описав власний винахід - круглий стіл для більярду.
Математичні книги для дітей
Письменник любив займати дитячі уми математичними задачками та головоломками.
У 1878 році він написав збірку загадок та ігор для дітей «Історія з вузликами». Збірку оформлено як оповідання з діючими персонажами і цікавими математичними задачками, зрозумілими і цікавими маленьким читачам.
Через 9 років, 1887 року, Льюїс Керрол випустив книжку «Логічна гра», у якій автор знайомить юних читачів з оригінальним графічним методом розв'язування соритів і силогізмів. У додатку Керрол описує кілька ігор, фокусів і головоломок для учнів 8-10-х класів.
Льюїс Керрол спробував створити підручник для школи. Його «Символічна логіка» (частина I), опублікована 1890 року, мала стати серйозним шкільним підручником.
На відміну від сухих підручників тих часів, «Символічна логіка» сповнена прикладами, а також головоломками, які можна розв'язати граючись. Другу частину «Символічної логіки» видано вже після смерті автора, 1977 року.
Цікаво, що свої праці в галузі математики автор підписував справжнім ім'ям «Чарльз Доджсон», а ось літературні проби - псевдонімом.
А ще, Чарльз Доджсон винайшов ніктограф і ніктографію (форму стенографії). Він часто прокидався вночі з думками, які необхідно було негайно записати, але не хотів довго морочитися з розпалюванням світильника, який одразу після запису довелося б погасити. У ніктографії використовується система з крапок і штрихів з обов'язковою крапкою в лівому верхньому кутку. Ніктограф дає змогу швидко записувати ідеї або нотатки в темряві. Пристрій являв собою картку із сіткою з 16 квадратних отворів (зі стороною ≈ 6 мм), через які креслили придумані Доджсоном символи. Наступного дня текст переписувався у звичайному вигляді.
На фото: реконструкція ніктографа поруч із монетою 5 євроцентів. І приклад квадратного алфавіту (1815 р.)
Тривалий час вважалося, що математична спадщина Чарльза несуттєва, тому що ґрунтувалася лише на кількох підручниках, але в останні десятиліття до математичних знахідок автора, раніше незатребуваних, звертається дедалі більше уваги.
Виставку підготувала
зав. відділом інформаційних технологій та комп'ютерного забезпечення Бібліотеки Рассказова В. А.