ІНКЛЮЗІЯ - ЦЕ ПРОЦЕС ЗБІЛЬШЕННЯ СТУПЕНЯ УЧАСТІ ВСІХ ГРОМАДЯН У СОЦІУМІ ► БЕЗБАР’ЄРНІСТЬ - ЦЕ ПРО УСУНЕННЯ «МЕНТАЛЬНИХ ТА ПСИХОЛОГІЧНИХ БАР’ЄРІВ» ► Деталі в статті

Замість точкової допомоги тим, хто «за бар’єром», треба усунути цей бар’єр. Необхідно створити такі умови, щоб кожна людина не натикалась на нього на будь-якому етапі свого життя.

Безбар’єрність це також про усунення «ментальних та психологічних бар’єрів», які, на жаль, частково у нас все ще існують. Після затвердження Національної стратегії був створений Довідник з безбар’єрності. У ньому викладено всю коректну термінологію, яку варто використовувати замість дискримінаційної, образливої лексики щодо певних груп людей, яку іноді в суспільстві все ще використовують до сьогодні.

У спілкування варто уникати стигматизації. Ознака не може бути характеристикою людини. Стереотипів складно позбутися, і вони впливають на думки та судження. Наприклад, коли ми говоримо про людей з інвалідністю, часто вважається, що ці люди нещасні. Або що всі роми крадуть чи обманюють. А люди з гомосексуальною орієнтацією тільки те й роблять, що шукають сексуального партнера/партнерку. Що насправді, далеко не так. Адже кожна людина часом може відчувати себе не зовсім щасливою, серед представників всіх національностей є недоброчесні, а люди з гомосексуальною орієнтацією, як і всі інші, не завжди прагнуть сексуальних стосунків — все залежить лише від конкретної людини.

Варто розуміти, що він/вона, перш за все, людина. І всі люди — різні. У кожного з нас є  відмінні ознаки, але це нас повністю не характеризує і не визначає.

Також варто згадати про нейрорізноманітність. Не так давно, коли говорили про розлад аутичного спектра (або аутизм), орієнтувались саме на розладі, тобто на тому, що працює у мозку не так. Натомість термін нейрорізноманітність вказує нам на те, що мозок може працювати по-різному і краще використовувати його потенціал, замість триматися умовної норми. 

У спілкування варто уникати стигматизації. Ознака не може бути характеристикою людини. Стереотипів складно позбутися, і вони впливають на думки та судження. Наприклад, коли ми говоримо про людей з інвалідністю, часто вважається, що ці люди нещасні. Або що всі роми крадуть чи обманюють. А люди з гомосексуальною орієнтацією тільки те й роблять, що шукають сексуального партнера/партнерку. Що насправді, далеко не так. Адже кожна людина часом може відчувати себе не зовсім щасливою, серед представників всіх національностей є недоброчесні, а люди з гомосексуальною орієнтацією, як і всі інші, не завжди прагнуть сексуальних стосунків — все залежить лише від конкретної людини.

Варто розуміти, що він/вона, перш за все, людина. І всі люди — різні. У кожного з нас є  відмінні ознаки, але це нас повністю не характеризує і не визначає.

Якщо інклюзія — це процес, то безбар’єрність — нова суспільна норма. Коли говоримо бар’єри, варто згадати про світ, який нас оточує. Варто згадати тут про два явища. 

Доступність — можливість мати доступ до об’єктів або послуг. Цей аспект регулюється нормами й стандартами, які застосовуються, наприклад у будівництві. Завдяки йому можна створити, наприклад, дійсно зручні нормативні пандуси.

Універсальний дизайн — це дизайн усіх речей, які нас оточують, у центрі уваги якого знаходиться людина і який враховує потреби кожного і кожної. Він не передбачає прописаних норм і стандартів, але він має певні принципи.

7 принципів універсального дизайну:

• Рівність та доступність використання.

• Гнучкість використання.

• Простота й інтуїтивність використання.

• Доступно викладена інформація.

• Терпимість до помилок.

• Малі фізичні зусилля.

• Наявність необхідного розміру, місця, простору.

Маломобільні групи населення: хто це?

Часто ми  помилково вважаємо, що до цієї групи відносяться особи з інвалідністю. Насправді до маломобільних груп населення входять:

• вагітні жінки;

• діти до 7 років;

• особи, що супроводжують малолітніх дітей;

• люди літнього віку;

• люди з постійними та/або тимчасовими функціональними порушеннями;

• люди з інвалідністю;

• люди, які отримали тимчасову травму, або хворіють;

• люди з нестандартними розмірами тіла: значно більшою або меншою за середню масою тіла, низьким чи високим зростом порівняно з середнім;

• люди, які протягом певного часу можуть бути неуважними.

Тобто забезпечення безбар’єрності, тим чи іншим чином, потрібне кожному з нас.

Що у світі вплинуло і впливає на тенденцію розвитку інклюзії та безбар’єрності?

Перш за все, це старіння населення. Цікавий факт: один бізнес порахував, що його товари чи послуги недоступні для людей літнього віку, які й на пенсії хочуть жити комфортним життям. Цю категорію своїх клієнтів вони «втрачають», тоді коли важливо враховувати їх інтереси. Тому, наприклад, почали виробляти поручні в душі та робити низькі пороги в душових кабінах. Люди літнього віку хочуть жити активним життям: ходити в кафе, кіно, подорожувати. І для цього створюються умови.

Також на розвиток інклюзії впливає таке явище, як соціальна орієнтованість. У розвинених країнах у центрі всього — людське різноманіття та рух до гендерної рівності.

Технологічний та економічний аспекти також впливають на розвиток інклюзії. Наприклад, додатки з жестової мови для людей з порушеннями слуху. Для незрячих людей є зчитувачі екранів. Наприклад, долучення пенсіонерів до товарів і послуг  — це вигідно для бізнесу і країни в цілому.

Наприклад, якщо людина з інвалідністю працює, це теж вклад в економіку: вона отримує зарплату, яку витрачає на товари й послуги. Вона сплачує податки, замість того, щоб просто бути вдома й отримувати пенсію. Інклюзія також сприяє розширенню ринку, покращенню репутації та зміцненню компанії чи бренду завдяки людиноцентричності.

Тож робити країну безбар’єрною — це завдання кожного з нас.

Більше на тему: книга «Світ без меж», серіал «Безбар’єрні історії, які надихають», сайт громадської організації «Безбар’єрність». 

Текст Євгенії Стенцель, авторки блогу Beetroot Academy

Ілюстрації Ольги Дегтярьової