Міжособистісне спілкування — важлива частина нашого життя. Нерідко, зустрічаючи людей з порушеннями зору (слабозорих чи незрячих) виникає багато запитань: як спілкуватися, як супроводжувати, в якому форматі подавати інформацію?

Перше й основне правило: перш, ніж щось робити, запитайте. Спектр порушень зору дуже великий. Як і різним є досвід життя з кожним порушенням. Тож кожна людина може мати і певні власні поради по взаємодії з нею, і певні потреби, що виходять за рамки стандартних рекомендацій.

Однак, щоб перший досвід взаємодії та подальші контакти були максимально комфортними для всіх сторін, є певні рекомендації.

Спілкування:

• Звертайтеся до людини, а не до супроводжуючого. Відсутність зору чи його невеликий відсоток не означає, що ваш співрозмовник чи співрозмовниця не може відповісти на запитання, висловити свою позицію чи прийняти певне рішення.

• Якщо ви вже знайомі, то під час зустрічі все одно нагадайте своє ім’я. Не завжди вдається запам’ятати всіх по голосу. У спілкуванні зі слабозорою людиною це також можна робити.

• Звертаючись до незрячої чи слабозорої людини, важливо називати її ім’я. Особливо коли є кілька співрозмовників. Оскільки не завжди можна помітити чи почути, до кого саме звертаються.

• Допустимо легко торкнутися плеча незрячої людини, звертаючись до неї. Так ви дасте зрозуміти про свій намір розпочати розмову. Це прийнятно як при першій зустрічі, так і при подальших комунікаціях. Не чіпайте білу тростину чи інші предмети, що допомагають в пересуванні або орієнтуванні — це особиста річ. Якщо є необхідність їх перемістити, попередьте про це і скажіть, куди саме їх переміщуєте.

Супровід:

• Не можна брати людину під руку чи за руку й тягнути в певному напрямі. Адже якщо є перешкоди чи навіть інший темп ходьби, це може бути небезпечно. Найкраще, щоб незряча людина трималася за плече супроводжуючого, інколи допустимо за лікоть.

• Супровід має бути за схемою: супроводжуючий йде на крок попереду, а незряча чи слабозора людина наче трохи відстає. Це дає змогу вчасно попередити про перешкоду та встигнути пояснити, як будете її долати. Крім того, в такому разі супроводжуючий має більше шансів для маневру, якщо незрячому потрібна допомога.

• Обов’язково потрібно попереджати про перешкоди на рівні обличчя та під ногами, а також про зміну поверхні. Це допоможе вберегтися від подряпин, травм чи інших неприємностей.

• Переходячи дорогу, домовляйтеся про зручний темп. Якщо часу для переходу недостатньо, зачекайте наступного зеленого світла. Якщо тривалість сигналу невелика, то попередьте, що потрібно буде пришвидшити темп.

• Підходячи до стільця, покладіть свою руку на його спинку. Незряча людина по вашій руці має зорієнтуватися, де знаходиться спинка, яка її висота. Якщо перед стільцем є стіл, це також потрібно проговорити.

• У вузькому проході людина, яку супроводжують, фактично знаходиться за спиною супроводжуючого. Це також сприяє безпечному проходженню, будь-то вузькі двері, коридор чи вагон потягу.

• Спускаючись чи підіймаючись сходами, уточніть, чи хоче людина пройти цей шлях сама, тримаючись за поручень. Якщо так, тоді кладемо свою руку на поручень, щоб незряча людина теж знайшла цей елемент. Якщо відповідь ні, то супроводжуючий перебуває на одну сходинку попереду й попереджає, коли сходи починаються та закінчуються.

Обмін інформацією:

• Запитати, в який спосіб краще комунікувати — обов’язковий момент в будь-якій співпраці. Одним подобається спілкування телефоном, інші віддають перевагу обміну голосовими чи текстовими повідомленнями, які зчитає програма екранного доступу. Відверто кажучи, така практика прийнятна в спілкуванні з будь-якою людиною.Запитайте, чи потрібно давати текстовий опис зображень, дублювати інформацію з інфографік текстом. Програми екранного доступу поки що такі дані не зчитують, тому для незрячих осіб наявність текстового чи аудіоформату є необхідністю. При невеликому відсотку зору можуть виникнути труднощі з роботою з дрібними елементами зображень чи інфографік. Також недотримання вимог контрастності може ускладнити роботу з ними.

• Надиктовуючи голосове повідомлення, зачекайте кілька секунд після початку запису. Під час відтворення повідомлення завершується озвучення даних з екрану, через що перші слова вашого послання людина може не почути, якщо ви записуватиме з перших секунд.

• Пам’ятайте, люди з порушеннями зору такі самі, як інші. Єдине, що відрізняється — гострота зору. Але мрії, бажання та навіть проблеми звичайні, людські. Тому не варто шкодувати чи питати про причини порушення зору, чому не носять окуляри чи не роблять операцію тощо. Просто запропонуйте допомогу, якщо бачите в цьому потребу, спілкуйтеся, взаємодійте. І не створюйте бар’єрів.

Корисні поради у відеоформаті: