МАЙКЛ ДЖЕЙ ФОКС

Американський актор, який зіграв Марті МакФлая у всіх трьох частинах «Назад у майбутнє».

У інтерв'ю для видання Town & Country актор знову згадав значну частину свого життя, яку він провів пліч-о-пліч з хворобою Паркінсона. Фокс, якому у 1991 році поставили діагноз «хвороба Паркінсона», вважає, що йому пощастило, що він досі живий. Він прожив 32 роки з невиліковним дегенеративним захворюванням, яке вбиває більшість пацієнтів протягом 20 років після встановлення діагнозу.

Раніше у своїй книзі 2020 року «Немає часу кращого за майбутнє» він також розповів, що у 2018 році лікарі виявили пухлину хребта, не пов'язану з хворобою Паркінсона, яка загрожувала паралізувати його. Після операції та місяців фізіотерапії він знову зміг почати ходити, але з проблемами.

«Ви помираєте не від хвороби Паркінсона, ви помираєте внаслідок хвороби Паркінсона».

У 2000 році він заснував Фонд Майкла Джей Фокса з дослідження хвороби Паркінсона і з того часу профінансував дослідження на суму близько 2 мільярдів доларів.

На додаток, у квітні 2023 року було опубліковано десятирічне дослідження, яке фінансується цим фондом, яке показало, що хворобу Паркінсона тепер можна попередити, виявивши в організмі людини певний білок. Цей білок має новаторський потенціал у плані уповільнення або навіть усунення симптомів.

«Це відкриває двері для фармацевтичних компаній, які можуть прийти та сказати: "У нас є мета, і ми збираємося вкласти в неї гроші". А коли вони вкладають у неї гроші, відбуваються добрі речі».

МАРЛІ МЕТЛІН

Американська актриса, що стала першою і єдиною глухою актрисою, що отримала премію «Оскар» за кращу жіночу роль у фільмі «Діти меншого бога».

На початку кар’єри вона з’явилася в театральній п’єсі «Діти меншого бога». У 1986 році п’єса була екранізована і принесла Метлін «Оскар» за кращу жіночу роль. У той час актрисі було всього 21 рік, і таким чином вона стала однією з чотирьох актрис в історії світового кінематографа, які отримали цю нагороду за дебютну роль.

Після успіху вона виконала головну роль в серіалі «Розумний сумнів», який виходив з 1991 по 1993 рік. Проект приніс їй дві номінації на премію «Золотий глобус». Вона була номінована чотири рази на вищу телевізійну премію «Еммі»: двічі в 1994 за роль в серіалах «Сайнфелд» і «Застава фехтувальників», в 2000 за роль в «Практика», і в 2004 за «Закон і порядок: Спеціальний корпус». У 2002 р Метлін випустила книгу спогадів.

З 1999 по 2006 рік у неї була роль в політичному серіалі «Західне крило», де в центрі сюжету була робота вигаданої адміністрації президента США від партії демократів Джос Бартлета. А в 2007-2009 роках Метлін з’явилася в серіалі каналу Showtime «Секс в іншому місті», який розповідає про долі подруг-лесбіянок. Актриса зіграла кохану головної героїні серіалу, Джоді, талановиту художницю і викладачку Каліфорнійського університету. В останні роки вона була запрошеною зіркою в серіалах «Відчайдушні домогосподарки», «CSI: Місце злочину» і «Мене звуть Ерл».

Марлін Метлін заміжня з Кевіном Грандалскі та має є четверо дітей, які не успадкували глухоту матері.

Її подальша робота в кіно і на телебаченні принесла їй премії “Золотий глобус” і кілька номінацій на “Еммі”. За кар’єрні досягнення вона була удостоєна власної зірки на голлівудській “Алеї слави”.

СИЛЬВЕСТР СТАЛЛОНЕ

Мало хто знає, але актор, який на довгі роки забрав собі титул секс-символу і закохав в себе мільйони жінок, є інвалідом з дитинства.

Пологові ускладнення викликали у Сталлоне параліч нижньої частини обличчя. Через параліч лицевого нерва у нього крива усмішка, а також невиразне мовлення. Його дражнили в дитинстві, але ніякі дефекти зовнішності не завадили Сильвестру побудувати успішну акторську кар'єру, зіграти культові ролі Роккі, Рембо, Кобретті і Джиммі Бономо.

ПОЛ СТЕНЛІ

Легендарний фронтмен гурту KISS Пол Стенлі на сцені завжди в центрі уваги. Неймовірне шоу, костюм та грим зробили його іконою року  для багатьох поколінь музикантів. Монстри року грали дуже гучні концерти в 1970-х, від яких могли розірватися барабанні перетинки.

І Стенлі міг би щиро поспівчувати, адже народився з серйозними вадами слуху. У нього була вроджена деформація хряща зовнішнього вуха, мікротія ІІІ ступеня: рудиментарне зовнішнє вухо, відсутність зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки. Тобто в дитинстві Пол був практично глухим на праве вухо, до того ж замість нормального вуха у нього стирчало щось незрозуміле. Ставши дорослим, музикант виправив обидві проблеми. Йому імплантували слуховий апарат і зробили операцію: хірургу довелося видалити хрящ із грудної клітки Стенлі та зробити з нього штучне вухо, яке потім було трансплантоване на потрібне місце.

ДОНАЛЬД САЗЕРЛЕНД

Був дуже хворобливою дитиною і в дитячі роки переніс кілька серйозних захворювань, включно з ревматизмом, гепатитом і поліомієлітом.

Дональд Сазерленд навчався в Університеті Торонто і Королівській академії драматичного мистецтва. Актор величезної різнобічності.

Легендарний канадський актор жодного разу не висувався на премію Американської кіноакадемії, але заповітну статуетку все ж отримав. Дональда Сазерленда нагородили почесним «Оскаром» за видатні заслуги в кінематографі. 

Його промова на церемонії викликала бурхливі овації та шквал радісного сміху. Ось що значить філігранне почуття гумору! «Я не заслуговую на «Оскар». Але в мене артрит. Його я теж не заслуговую», - сказав актор.

Сазерленд зіграв близько 300 ролей. Перевтілювався в роботяг, слідчих, убивць упереміш із суперменами, інтелігентами, які сумніваються, і навіть у Христа. Але чомусь частіше його згадують як диктатора Коріолана Сноу з «Голодних ігор».

Дональд Сазерленд займав антивоєнну позицію, разом із Джейн Фондою, Пітером Бойлом, Ніною Сімон та іншими активістами брав участь у турі Free Theater Associates (відомому як Free The Army).

Актор був затятим противником війни у В'єтнамі і виступив проти вторгнення в Ірак. Під час президентських перегонів у 2008-му підтримав Барака Обаму. При цьому завжди залишався громадянином Канади, пишався тим, що є офіцером Ордена Канади.

Помер Дональд Сазерленд у Маямі 20 червня 2024 року, йому було 88 років.

«Із важким серцем повідомляю, що мій батько, Дональд Сазерленд, помер. Особисто я вважаю його одним із найважливіших акторів в історії кіно. Він ніколи не лякався ролі, хорошої, поганої або потворної. Він любив те, що робив, і робив те, що любив, і не можна вимагати більшого. Це було добре прожите життя», - написав Кіфер Сазерленд, син Дональда і теж відомий голлівудський актор.

«Дональд Сазерленд був коханим чоловіком, батьком, дідусем і єдиним у своєму роді актором, який надихав і розважав світ протягом десятиліть», - написав президент США Джо Байден.

ЛЮДВІГ ВАН БЕТХОВЕН

Більшість людей знає, що композитор був глухим, але чому він втратив слух і як це вплинуло на його життя широкому загалу майже невідомо. Бетховен почав глухнути у 27 років. Хвороба розвивалася протягом двох десятиліть і повністю позбавила композитора слуху в 48 років. Попри цю недугу, Людвіг продовжував писати музику, і свою Дев’яту симфонію створив уже будучи повністю глухим. За згадками очевидців, Бетховен мав повернутися до зали, щоб побачити аплодисменти, і від горя заплакав.

Збереглися й зошити класика, за допомогою яких той спілкувався з людьми. Іноді Бетховен міг говорити усно, а часом занотовував відповідь на поставлене письмове запитання. Хвороба не змогла зламати дух генія, і він ще вісім років створював свою музику для слухачів.

ЦІКАВО:

Глухоту німецького композитора Людвіга ван Бетховена могла викликати його пристрасть до алкоголю. Таке сенсаційне припущення висунули італійські вчені, пише Laryngoscope.

Протягом десятка років вчені висували безліч версій глухоти великого композитора. Вчені з Падуанського університету в Італії запропонували нову причину.

Глухоту Бетховена вони пояснили за рахунок отруєння свинцем. Токсичний метал міг потрапляти в організм музиканта через його захоплення спиртними напоями.

На цю версію лікарів навів випадок з їхньою пацієнткою, лікуванням якої вони займалися 2018 року. Симптоми, які спостерігалися у жінки, багато в чому збіглися з тим, від чого страждав Бетховен. А причиною хвороби став великий вміст свинцю в крові та сечі італійки. Токсичний метал потрапляв до її організму зі старої пательні, у якої за час користування стерся захисний керамічний шар.

У 2005 році фахівці провели аналіз волосся і фрагментів черепа Бетховена, який показав наявність у його організмі підвищеного вмісту свинцю. Вчені припускають, що свинець міг потрапляти в організм композитора з вином. У той час в алкогольних напоях містилася велика кількість важкого металу. На користь цієї версії свідчить ще й той факт, що келих Бетховена, з якого той любив пити спиртне, був частково зроблений зі свинцю.

ЛУЇ БРАЙЛЬ

Без Луї Брайля неможливо уявити життя нинішніх незрячих людей. Адже саме він свого часу створив те, що допомагає людям з вадами зору читати, писати, працювати на комп'ютері і грати на музичних інструментах — рельєфно-крапковий шрифт.

Луї Брайль став незрячим ще у ранньому дитинстві, але вже у 15 років він вигадав власний шрифт, який допомагав пізнавати світ. Цю систему намагалися використовувати військові як "нічний шрифт", коли було темно і потрібно було читати навпомацки.

На перший погляд, шрифт Брайля дуже простий, та все ж є деякі складнощі. Для зображення букв він використав 6 точок, розташованих у два стовпчики, по 3 в кожному. Текст, за його системою, пишеться справа наліво, потім сторінка перегортається, і текст читається як зазвичай, зліва направо. При написанні проколюються точки.

Оскільки читати можна тільки по опуклим точкам, "писати" текст доводиться зі зворотного боку аркуша, в "дзеркальному відображенні".

ГАЛІЛЕО ГАЛІЛЕЙ

Відомий абсолютно усім — це італійський фізик, механік, філософ, математик і астроном. Він не був повністю незрячим, коли вперше подивився на планети і зірки в створений ним телескоп і зробив висновок, що Земля обертається навколо Сонця. Він побачив планети Сонячної системи і Чумацький шлях, не як смугу світла, а як окремі світила.

Наприкінці життя катаракта забрала зір у Галілео, і через конфлікти з католицькою церквою, яка змусила його відректися від своїх відкриттів, був поміщений під домашній арешт. Але все одно його наукова діяльність тривала, адже йому допомагали його учні. Сам же великий вчений в листі говорив: "Я не припиняю працювати навіть у темряві, яка мене охопила, будувати міркування з приводу різних явищ природи, і я не зміг би дати своєму неспокійному розуму відпочинку, навіть якщо б побажав цього".

ФАННІ КРОСБІ народилася в 1820 році. Ця американська поетеса відома, як автор популярних євангельських гімнів.

Найвідоміший її гімн: Blessed assurance, Jesus is mine (Твердо я вірю, мій Ісус), який виконується на богослужіннях в протестантських церквах. Також їй належить авторство гімну: Tell Me the Story of Jesus.

Фанні народилася неподалік від Нью-Йорка. Вона була прямим нащадком англійських пуритан, які осіли в Новій Англії ще на початку XVII століття.

В 6 років вона втратила зір. Все почалося після того, як вона сильно застудилася, внаслідок чого у неї злегка запалилися очі. Чи то ерез бідність сім'ї, чи через недогляд, але, не отримавши вчасно необхідного лікування, бідна дівчинка швидко втрачає зір і незабаром стає зовсім сліпою..

У Нью-йоркській школі для сліпих вона отримала музичну освіту і навчилася співати. Її виступи були настільки успішними, що вона виконувала пісні навіть в Конгресі США.

У 1858 році вона вийшла заміж за Олександра ван Альстайна, з яким познайомилася ще в 1843 році. Чоловік її теж був сліпим і займався музикою. Від їхнього шлюбу народилася дочка, яка померла ще в дитинстві.

За все життя Фанні написала понад 8500 гімнів.

Цілком заповнюючи свої дні громадською роботою, вечорами Фанні ретельно обмірковувала минулий день і писала свої вірші.

Фанні Кросбі померла 11 лютого 1915 року в віці 95 років.

Цікаво, що її гімни досі користуються популярністю як в США, так і в Британії.

КЛОД МОНЕ

Саме Клод Моне заснував рух імпресіонізму в мистецтві. Хоч слабозорим він став лише на восьмому десятку своїх років, він завжди говорив: “Я хотів би народитися сліпим, а потім вмить прозріти — так, щоб почати писати, не знаючи, чим насправді є предмети, які я бачу”.

З раннього віку Моне був бунтарем: замість того, щоб у вільний час сидіти у класі, він виходив на вулицю, щоб малювати ескізи природи. Пізніше він вступив до Швейцарської Академії, де почав вивчати мистецтво живопису. Його найвідомішими роботами є «Водяні лілії» і «Соняшники», які є одними з найдорожчих у світі.

У 1922 році він перестав бачити на праве око і ледь бачив лівим. Проте він говорив: «Я буду малювати навіть сліпим, як і Бетховен, який складав музику, абсолюно не чуючи».

ДЖОЗЕФ ПУЛІТЦЕР

Жовта преса, екстравагантні заголовки та сенсаційні викриття — усе це прийшло у журналістику завдяки репортеру та видавцю Джозефу Пулітцеру.  Усе почалося тоді, коли 17-річний Джозеф переїхав з Угорщини до Сполучених Штатів. Він вирішив, що хоче стати журналістом, тому лаштувався в одну з місцеих газет. Згодом Пулітцер став її власником. Тут він впровадив нову бізнес-модель, яка вивела його видання на дуже високий рівень: він влаштовував газетні кампанії з викриття дій політиків, які завжди супроводжувались гучними та сильними заголовками.

Згодом він заволодів іще одним виданням, яке видавалося для заможних. Із нього він зміг зробити газету, яка стала загальнодоступною і цікавою для середньостатистичного читача. Тут були як розслідування, так і сенсації з усіх сфер життя. Він також популяризував карикатури, які стали трендом того часу.

У1940-х роках Пулітцер почав швидко втрачати зір. В останні роки життя він пожертвував $2 000 000 Колумбійському університету, щоб там створили Вищу школу журналістики. Премію, яку назвали у його честь, вручають з 1917 року. В перший понеділок травня цей університет оголошує переможців у сфері журналістики, літератури, театру і кіно.

ДЕВІД БЛАНКЕТТ

Народився в 1947 році в Англії. Цей британський політик з Лейбористської партії є членом парламенту з 1987 року.

Сліпий від народження, з бідної сім'ї і одного з найбідніших районів Шеффілда, він став міністром освіти, міністром зайнятості, внутрішніх справ і праці та пенсій в уряді Тоні Блера після перемоги лейбористів на виборах в 1997 році.

Пізніше політик розповідав, що вчені з'ясували, чому він народився сліпим. Через невдалу комбінації батьківських генів у немовляти не розвинувся оптичний нерв. Мати Бланкетта вінілу в усьому себе, адже їй було за 40, коли вона його народила.

У ранньому віці він розрізняв величезні заголовки коміксів, але відмова зорового нерва привів до згасання і слабкого зору. Єдине, що Бланкетт може сьогодні бачити, - це сильний контраст світла і темряви.

За визнанням політика, найважче йому давалися зустрічі з виборцями.

"Люди входять в кабінет і починають скаржитися:" Містер Бланкетт, я дуже хворий ". Я відповідаю:" Співчуваю вам, сідайте ". Вони починають розповідати, що не можуть працювати через високий тиск або виразковий коліту. Я слухаю і думаю: хвилиночку, у мене всі ці болячки є. Але не говорити ж їм в обличчя: "що ви таке несете, у мене самого десять років гіпертонія, виразковий коліт, і до того ж я сліпий, так що звільніть приміщення", - згадує Девід.

Його політична кар'єра швидко завершилась, сталося це зовсім не через зір. Усе через те, що Бланкетт не побоявся винести на публіку обставини свого особистого життя. Незважаючи на цей факт, в Англії його досі вважають одним з найчесніших політиків.

РЕЙ ЧАРЛЬЗ

Американський естрадний співак і піаніст народився 23 вересня в 1930 році в Джорджії, США. Він співав у різних стилях, особливо прославився як виконавець в стилях соул і ритм-енд-блюз.

Записав понад 70 платівок. Нагороджений 17 преміями "Греммі", введений в зали слави рок-н-ролу, джазу, кантрі і блюзу, в зал слави штату Джорджія.

Як же осліп Рей Чарльз? Багатьох хвилює це питання і до цього дня. За словами музиканта, віком 5 років він став свідком того, як його старший брат почав тонути в балії з водою, яка стояла на вулиці. Він намагався допомогти братові, але він був важчий його і швидко потонув. Рей, імовірно від перенесеного потрясіння, поступово почав сліпнути і в віці семи років осліп повністю.

Лікарі стверджували, що справа зовсім не в емоційному потрясінні, а в глаукомі, яку не вилікували вчасно, та й в той час ще не робили спеціальних операцій.

Рей з трьох років захоплювався музикою, тому після закінчення інтернету для сліпих і глухих, він почав активно займатися музикою. Зібрав гроші і відправився в Сіетл, де заснував групу MacSon Trio.

У 1949 році вийшов його перший хіт - Confession Blues. Наступна його популярна пісня - Baby, Let Me Hold Your Hand.

У 50-х він активно експериментує зі стилями, пробуючи себе в джазі, госпелі, блюзі.

Першу свою премію "Греммі" Рей отримує в 1959 році за класичну блюзовую пісню Let the Good Times Roll. Неймовірно експресивний, потужний і енергійний вокал підкорив і фахівців, і простих слухачів.

Пік популярності припадає на 60-ті роки. Рей виконує свою візитну картку Georgia On My Mind, яка підкорила багатьох меломанів.

Після 70-х років його музична творчість приймалося критиками і слухачами неоднозначно - деякі пісні були надзвичайно популярні, в той час як інші так і залишилися невизнаними аудиторією.

У цей період найбільшу популярність набуває пісня America the Beautiful.

Здоров'я Рея було підірвано операцією на стегні, від якої він довго не міг оговтатися - незважаючи на хворобу, він продовжував роботу над альбомом Genius Loves Company.

Рей помер у віці 73 років, в своєму будинку в Беверлі-Хіллз, штат Каліфорнія. Причиною його смерті стала тривала і важка хвороба.

МАРЛА РАНЬЯН

Олімпійська спортсменка, трикратна чемпіонка і рекордсменка США з бігу на п'ятикілометрову дистанцію. Вона двічі брала участь в Олімпійських іграх: на Олімпіаді 2000 року у забігу на 1500 метрів вона прибігла восьмою, як і на марафоні 2002 року.

Усього вона досягла, незважаючи на те, що стала незрячою. Вона перенесла хворобу Штаградта, і це призвело її до сліпоти. Та все ж Раньян не здалась. Вона стала першою в історії слабозорою спортсменкою, яка надала перевагу Оліймійським, а не Паралімпійським іграм. Зараз Марла вже завершила свою спортивну кар'єру і вирішила присвятити своє життя допомозі людям. Вона працює вчителем і помічником тренера у школі незрячих у США.

ПІТ ЕККЕРТ  

Незрячий фотограф. Навчався в Єльському університеті, вивчав скульптуру і промисловий дизайн, також планував вивчати архітектуру. Згодом чоловік почав втрачати зір через пігментний ретиніт.  

У Еккерта виникла проблема під час пошуку роботи. Висіти мертвим вантажем на шиї рідних він не хотів, а роботодавці, дізнавшись про особливостях кандидата, одразу відмовляли. Якось чоловік розбирав речі на горищі будинку матері та виявив стару фотокамеру «Кодак». Попросив дружину докладно описати налаштування і побачив у цьому перспективу. Хоч і розмиту.

Саме такими – розмитими та примарними виходили перші фото. Адже Еккерт став осягати ази мистецтва, яке і зрячому людині не дається миттєво, легко і просто.

Під час нічних прогулянок з вірним собакою-поводирем чоловік почав фотографувати статуї. І постійно розмірковував над тим, як візуально показати зрячим світ сліпої людини.

Фотограф працює при інфрачервоному освітленні та задіює довгі витримки. Піт ретельно вивчає об'єкт, використовуючи доступні йому почуття. Зокрема, застосовується ехолокація, як кажани, полюють у темряві на комах: каже щось і уважно слухає луна. Виходить щось на зразок звукової тіні.

Ще Еккерт наполягає, що здатний бачити світло, що виходить із власних кісток. За твердженням майстра, цю здатність він придбав завдяки постійним зусиллям з вивчення світу після втрати основного почуття.

І в цьому безперечно щось є. Адже Піт робив серію фото для Playboy. Знімав ювелірні вироби Swarovski. Зробив рекламу Volkswagen Arteon з позиції мистецтва.

"Я візуальна людина, я просто не бачу", — говорить Піт Еккерт. Як він робить знімки? Він просто уявляє те, що хоче зобразити, в своїй голові, а потім використовує свої відчуття і фотографує.

СТІВІ ВАНДЕР

Знаменитий американський музикант і композитор. Сліпота, з якою він народився, не стала перешкодою на його шляху. Вже у вісім років він спокійно грав на фортепіано, органі, ударних і губній гармошці.

Помітив талановитого хлопця відомий продюсер Горді у 1962 році. Перший запис Вандера з'явився вже у 12 років, а перший виконаний ним сингл зробив музиканта висхідною зіркою. Альбом 1971 року «Звідки я» став мультиплатиновим. Вандер випустив понад 30 успішних альбомів і рекордну кількість разів, а саме, 25, був лауреатом престижної премії Греммі. Він — "постійний гість" "списків кращих вокалістів всіх часів".

ЕРІК ВАЙХЕНМАЙЕР

Народився 23 вересня 1968 року в Нью-Джерсі, США. Ерік - універсальний атлет. В молодості він займався вільною боротьбою, парапланеризм, велоспортом, парашутизму і дайвінгом.

Найбільше відомий як один з 150 альпіністів, які виконали програму "Сім вершин", яка полягає в підкоренні найвищих вершин усіх континентів. Все б нічого, якби не одне "але" - він незрячий.

У 13 років у хлопчика виявили особливу форму розшарування сітківки. Лікування не було, тому він втратив зір ще не закінчивши школу, проте не дозволив того, що трапилося обмежувати себе в чому-небудь.

Про скелелазінні він дізнався випадково, з газети для незрячих і, надихнувшись, зробив перше тренувальне сходження а гору Вайтхорс Леджено.

Ерік розповідав, що йому потрібно було чіплятися на слух і на дотик: "Я систематично вожу долонею по поверхні. Часу мало: коли висиш на одній руці, то втрачаєш сили. Але я знаходжу закономірності: припустимо, якщо тут щілину, то поруч може бути місце, за яке можна вхопитися. " "Я можу на слух визначити, чи добре я зачепився сокиркою за лід. Я чую простір, я на слух відрізняю відкритий простір від закритого, це допомагає мені орієнтуватися. Я спілкуюся з командою, вона допомагає мені розуміти, яка попереду поверхню. Іноді мені допомагає людина з дзвіночком, що йде попереду мене».

Дотримуючись цього принципу, йому вдалося протягом 13 років (1995-2008) підкорити 7 вершин. Він - єдиний незрячий чоловік в історії, якому це вдалося.

АНДРЕА БОЧЕЛЛІ — відомий італійський співак, яким захоплювався сам Паворотті.

Видатний тенор сучасності народився 22 вересня в 1958 році в Італії.

Дитинство майбутнього співака проходило на рідній фермі, з ранніх років він почав вчитися грати на фортепіано, а також на флейті і на саксофоні.

Співак, з дитинства мав проблеми із зором. Глаукома прогресувала. Після 27 операцій на очах він остаточно осліп в 12 років, після того як під час гри в футбол йому в голову потрапили м'ячем.

Будучи підлітком, Андреа виграв кілька вокальних конкурсів, а також був солістом в шкільному хорі. Після закінчення школи закінчив юридичний факультет університету в Пізі, отримав диплом юриста.

Але любов до опери не давала йому розвиватися як юристу. Йому пощастило, його взяв в учні Франко Кореллі. Це сталося в Турині, куди Андреа приїхав в пошуках здійснення мрії. На цьому кар'єра юриста була закінчена. Таким чином молодий тенор почав серйозне навчання вокалу днем, а ночами заробляв собі на життя виступами в ресторанах.

1992 рік став вирішальним для молодого тенора. Андреа успішно пройшов прослуховування в італійської рок-зірки Дзуккеро. Демозапис пісні потрапила до Лучано Паваротті. У 1994 році Бочеллі успішно дебютував на музичному фестивалі в Сан-Ремо.

У вересні Паваротті особисто запросив молодого тенора для участі в концертній програмі в своєму рідному місті - Модені. В цьому ж році в переддень Різдва Андреа Бочеллі був удостоєний честі виступити перед Папою Римським.

З 1995 року Бочеллі стає відомим як естрадний співак, пізніше починаються його пошуки себе в музиці. Він робить мікс з класичного та естрадного співу, поступово переходячи в оперу.

Співак був двічі одружений: від першого шлюбу має двох синів. У 2011 році його друга дружина-імпресаріо подарувала йому доньку.

Записав понад 15 альбомів, виступав в восьми операх.

У вересні 2017 Андреа Бочеллі відвідав Україну. Він виступав на Олімпійському стадіоні в Києві. Гостею його концерту стала популярна українська співачка Злата Огневич.